Аланінамінотрансфераза (АЛТ)

Аланінамінотрансфераза

 

Alanina Aminotransferase

 

Аланінамінотрансфераза (АЛТ) - є внутрішньоклітинним ферментом групи амінотрансфераз, який бере участь в обміні амінокислот. Найбільша кількість аланінамінотрансферази міститься в клітинах печінки і нирок. Трохи менший вміст даного ферменту в клітинах серцевого м'яза, скелетних м'язів, селезінки, підшлункової залози, легень та в еритроцитах. В нормі лише невелика кількість цього ферменту потрапляє в кров. Підвищення вмісту АЛТ часто пов'язане з руйнуванням клітин в органах, вивільнення ферменту з пошкоджених клітин і виходу його в кровотік.

 

АЛТ бере участь в метаболізмі амінокислот. Він виступає в ролі каталізатора для зворотнього переносу аміногрупи з амінокислоти (аланіну) з утворенням глутамінової і піровиноградної кислоти. Аланін є важливим джерелом енергії для різних органів, зміцнює імунну систему шляхом участі в обміні цукрів та органічних кислот. L-ізомер цієї кислоти входить до складу білків.

 

У зв'язку з тим, що специфічна активність АЛТ в печінці майже в 10 разів вище, ніж в міокарді і скелетних м'язах, підвищена активність цього ферменту в сироватці розглядається як індикатор ураження паренхіми печінки і має велике значення для диференціальної діагностики захворювань печінки.

 

При інфекційному гепатиті активність АЛТ постійно підвищується на ранніх етапах захворювання, ще до появи жовтяниці. Зі збільшенням терміну захворювання рівень АЛТ поступово знижується, зазвичай швидше при легкій формі, чим при важкому протіканні хвороби. У дітей АЛТ нормалізується раніше. При рецидивах і загостреннях захворювання активність АЛТ знову зростає, тому  рівень цього показника служить критерієм повного одужання пацієнта.

 

Швидке зниження активності АЛТ при одночасному значному зростанні білірубіну і збільшенні протромбінового часу вказує на поганий прогноз, і свідчить про сильні некротичні зміни в тканині печінки.

 

Незначне підвищення активності АЛТ (вище верхньої межі норми) протягом тривалого часу свідчить про хронічний гепатит або цироз печінки. Помірне зростання активності АЛТ фіксують також при ураженнях печінки ліками, ішемічному гепатиті. Збільшення концентрації ферменту відмічаються при інших інфекціях, які обумовлюють гепатити: інфекційний мононуклеоз, поліомієліт, герпесвірусна інфекція, малярія, лептоспіроз, а також при жировій інфільтрації печінки.

 

Дослідження активності амінотрансфераз (АЛТ, АСТ) проводять з метою диференційної діагностики патології печінки і міокарду. Швидкість зростання вмісту АЛТ при патологіях печінки значно вище швидкості росту концентрації АСТ в крові, а при ураженнях міокарду – навпаки.

 

Іноді рівень АЛТ може перебувати в межах норми (при неускладненому інфаркті). Підвищення рівня АЛТ при інфаркті міокарду може також свідчити про розвиток застійних явищ в печінці.

 

Помірне підвищення активності  АЛТ спостерігається у хворих з пароксизмальною тахікардією, гіпертонічними кризами.

 

Підготовка пацієнтів відповідно до загальних правил здачі аналізів крові.

 

Обмеження:

 

Необхідно заздалегідь (за погодженням з лікуючим лікарем) припинити прийом препаратів, які можуть спотворити результат дослідження. Помилкове підвищення результатів викликають: саліцилати, стероїди, оральні контрацептиви, опіати, сульфаніламіди, барбітурати, препарати міді і заліза, антибіотики, піридоксин, внутрішньом'язові ін'єкції. Хибне зниження: аспірин, інтерферон, фенотіазин.

 

Матеріал: сироватка або плазма крові;

 

Транспортне середовище: вакутейнер з/без антикоагулянту з/без гелевої фази, об’ємом 5,5 чи 8,5 мл;

 

Стабільність проби:

• 8 годин при температурі +20 – +25⁰ С
• 48 годин при температурі +2 – +8⁰С
• 30 днів при температурі -20⁰С
• заморожувати лише 1 раз

 

Метод: кінетичний

 

Аналізатор: BioChem FC-200

 

Тест-система: BioSystems S.A., Alanine Aminotransferase (ALT/GPT), Spain

 

Референсні значення (норма):

Аланінамінотрансфераза, од/л

 

Вікова група	Жінки, од/л	Чоловіки, од/л
Новонароджені 1-30 днів	13 – 45
Від 1 місяця	<40	<50

 

Основні покази для призначення аналізу: 

• захворювання печінки і спадкова схильність до них;
• раніше перенесений гепатит або підозра на гепатит, обстеження контактних осіб у вогнищі гепатиту;
• при наявності таких симптомів: підвищена втомлюваність, слабкість, втрата апетиту, відчуття нудоти, жовті плями на шкірі, біль і дискомфорт у животі, світлий кал і темна сеча;
• зловживання алкогольними напоями або препаратами, які токсично впливають на клітини печінки;
• діабет;
• надлишкова вага;
• підозра на патологію міокарду;
• захворювання скелетної мускулатури;
• контроль ефективності проведеного лікування;

 

Інтерпретація результатів:  

 

1. збільшення концентрації:

• руйнування клітин печінки (некроз, цироз, пухлини, жировий гепатоз);
• гострий та хронічний, вірусний гепатити;
• холестаз;
• руйнування м'язової тканини (травма, міозит, м'язова дистрофія);
• токсична дія на печінку ліків (парацетамолу, антибіотиків та ін.);
• опіки;
• гіпертонічний криз, міокардит, інфаркт міокарду;
• гангрена;
• гострий панкреатит;
• шок, гіпоксія;
• травми або хірургічне втручання;
• синдром стискання;
• інфекційний мононуклеоз;
• при постійному проходженні гемодіалізу;
• ожиріння;

 

2. зниження концентрації:

• тяжкі ураження печінки, коли значно знижується кількість клітин печінки (гепатоцитів), які синтезують фермент АЛТ;
• дефіцит вітаміну B6;
• постійне вживання алкогольних напоїв;
• недостатність харчування;
• вагітність;