Тироксин загальний (Т4заг)

 

Тироксин загальний (Т4 загальний, тетрайодтиронін загальний)

Total Thyroxine (tT₄)

 

Тироксин – це основний гормон щитовидної залози, який походить з амінокислоти тирозину і містить 4 атоми йоду. Його концентрація перевищує рівень трийодтироніну в 60 разів. Загальний тироксин складається із вільного і зв’язаного з білками тироксину. Виробляється він фолікулярними клітинами щитовидної залози під контролем тиреотропного гормону. Більша частина циркулюючого в крові тироксину зв’язана з білками, а біологічно доступним є лише вільний тироксин, який складає 0,02 – 0,04% від концентрації загального.

 

Гормони щитовидної залози відіграють важливу роль у внутрішньоутробному розвитку дитини і процесах диференціювання нервової системи. Вони активують ретикулярну формацію і коркові процеси. Мають позитивний хроно- й інотропний ефект на серце. Підвищують швидкість основного обміну, збільшуючи теплопродукцію і споживання кисню всіма тканинами організму, окрім тканин головного мозку, селезінки і яєчок. Тиреоїдні гормони стимулюють синтез вітаміну А в печінці, прискорюють обмін білків, змінюють метаболізм ліпідів, знижуючи концентрацію холестерину і тригліцеридів в крові (при гіпотиреозі концентрація холестерину підвищена). Також вони потрібні для нормального обміну речовин у кістковій тканині, проте надлишок гормонів щитовидної залози стимулює руйнування кісток і збільшує виведення кальцію із сечею.

 

На кількість загального тироксину впливає концентрація транспортних білків плазми крові. Зниження рівня тироксинзв’язуючого глобуліну (при нефротичному синдромі, хворобах печінки та шлунково-кишкового тракту, порушенні харчування) викликає зниження загального тироксину. Підвищення ж рівня тироксинзв’язуючого глобуліну (вагітність, прийом контрацептивів, похідних естрадіолу, естрогенів) – відповідно підвищення рівня загального тироксину. Тяжкі нетиреоїдні захворювання можуть викликати зниження рівня загального тироксину. В похилому віці у 20% здорових людей знижується концентрація тироксинзв’язуючого глобуліну, що призводить до зменшення рівня тироксину. Тимчасове підвищення загального тироксину буває у хворих, що поступають на лікування в психіатричні клініки, що проходить без лікування.

 

Підвищення загального тироксину і загального трийодтироніну без явищ тиреотоксикозу може спостерігатись при спадковому захворюванні – генералізованій резистентності до тиреоїдних гормонів.

Рівень загального тироксину може змінюватись в залежності від часу доби та пори року. Так, максимальна кількість гормону виділяється з 8 до 12 годин ранку. Взимку кількість тиреоїдних гормонів дещо більша ніж влітку. Під час вагітності концентрація загального тироксину збільшується, досягаючи максимальної кількості в ІІІ триместрі.

 

Якщо щитовидна залоза не виробляє потрібну кількість тиреоїдних гормонів, проявляються симптоми гіпотиреозу. У таких хворих збільшується вага, шкіра стає сухою, підвищується втомлюваність, вони стають дуже чутливими до холоду, у жінок порушується менструальний цикл. У випадку, коли щитовидна залоза виробляє більшу кількість тиреоїдних гормонів, обмінні процеси в організмі і вироблення клітинами енергії посилюється, що призводить до гіпертиреозу. Для нього характерно відчуття посиленого серцебиття, занепокоєння, втрата ваги, порушення сну, сухість і почервоніння очей, набряклість обличчя, тремтіння рук.

 

Підготовка пацієнта:

 

1. забір крові проводиться натще зранку (до 12 годин)
2. за 12 годин до дослідження потрібно виключити прийом алкоголю, прийом їжі, обмежити фізичну і психологічну активність
3. сік, чай, кава (тим більше з цукром), не допускається
4. можна пити воду зранку
5. виключити прийом лікарських засобів, якщо відмінити прийом неможливо, необхідно проінформувати про це лабораторію
6. не палити за 3 години до забору крові

 

Обмеження:

 

1. при дослідженні в динаміці рекомендується здавати кров в один і той самий час;
2. не приймати стероїди, тиреоїдні гормони і препарати йоду за 48 годин до забору крові;
3. взяття крові проводиться до ренгенконтрасних досліджень;
4. перед взяттям крові пацієнт повинен 30 хвилин відпочити;

 

Матеріал: сироватка або плазма крові;

 

Транспортне середовище: вакутейнер з активатором згортання з/без гелевої фази і з антикоагулянтом гепарином, об’ємом 5,5 чи 8,5 мл;

 

Стабільність проби:

 

• 8 години при температурі + 20 –+ 25⁰ С
• 48 години при температурі + 2 - +8⁰С
• 30 днів при температурі -20⁰С
• заморожувати  лише 1 раз

 

Метод: електрохемілюмінісцентний;

 

Аналізатор: Access 2;

 

Тест-система: TotT₄, Beckman Coulter (USA);

 

Референсні значення (норма): Тироксин загальний, ng/ml, нанограмм на мілілітр: 50 - 122

 

Основні покази для призначення аналізу:

 

• діагностика порушень функції щитовидної залози (клінічна картина гіпо- чи гіпертиреозу, знижений чи підвищений рівень тиреотропного гормону, що виявлено при скринінгу, зоб);
• контроль лікування щитовидної залози (разом з визначенням рівня тиреотропного гормону 1 раз в 3 місяці);
• діагностика причин жіночого безпліддя;
• вагітність у жінок, що мають ризик або хворобу щитовидної залози;
• діагностика вродженого гіпотиреозу;

 

Інтерпретація результатів:

 

1. підвищення рівня загального тироксину:

 

• ​первинний гіпертиреоз (дифузний токсичний зоб, токсична аденома, автономно функціонуючі тиреоїдні вузли);
• вторинний гіпертиреоз (пухлини, що секретують тиреотропний гормон);
• стани з підвищеним рівнем тироксинзв’язуючих білків (вагітність, прийом естрогенів, гостра переміжна порфірія, генетичне збільшення, первинний біліарний цироз, мієломи з високим рівнем Ig G);
• тиреотропнонезалежний тиреотоксикоз;
• післяродова дисфункція щитовидної залози;
• захворювання нирок;
• гострий тиреоїдит;
• лікування тироксином;
• хоріонкарцинома;
• ожиріння;
• гепатит;
• гострі психічні розлади;
• прийом препаратів: аміодарон, пероральні холецистографічні засоби, леводопа, естрогени, опіоїди, гепарин, фенотіазін, празозін, простогландини, пропранолол, пропілтіоурацил, тиреоліберин, тамоксіфен, інсулін, тиреоїдні препарати;

 

2. зниження рівня загального тироксину:

 

• гіпофунуція щитовидної залози (мікседема);
• підвищена втрата білку (нирковий синдром чи хвороби шлунково-кишкового тракту);
• синдром Іценко-Кушинга;
• прийом андрогенів;
• значний дефіцит йоду;
• фізичне перевантаження;
• пангіпопітуітаризм;
• прийом препаратів: атенолол, тиреостатики, інтерферон, ранітідін, анаболічні стероїди, протисудомні, препарати літію, метадон, октреотид, протигрибкові, протитуберкульозні (етіонамід, аміносаліцилова кислота), аспарагіназа, гіполіпідемічні, нестероїдні протизапальні засоби (диклофенак, аспірин), пропілтіоурацил, фуросемід у великих дозах, пеніциліни, сульфаніламіди, деривати сульфонілсечовини, андрогени, препарати для лікування раку молочної залози (аміноглутетимід, тамоксифен);